Когда твой взор стремится к Небесам
и тяжко дум тревожное томленье -
оставь тоску непролитым слезам, -
уйдет и мрак и грешное волненье.
И пусть в душе появится росток
надежды, веры и участья
в делах других, кому в тревоге
вечной суеты ты сможешь
осветить дорогу к счастью.
Терзаться мелочностью бытия,
перемывая сплетни и докуки,
тревожась понапрасну за себя
и в тяготах заламывая руки,
мой друг, к чему надуманые страсти?
Отдай ты нить своей судьбы,
всю ношу, мысли и мольбы
Тому, Кто знает тяготы твои и муки.
Всех любящий, заботливый Отец
устроит все. Подарит нам покой
и тела и души. И царственный венец
возложит детям любящей рукой.
Светлана Поталова,
Россия
Буду очень признательна за конструктивную критику. На оскорбления не отвечаю. Не переживайте, обидеть меня очень трудно. В пустую словесную перепалку не вступаю.
Злословие, сарказм, колкости в адрес друг друга буду удалять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
