Не зовите меня на пустую поляну,
Где исчерпан родник, и цветы не растут.
Я на этой земле повторять не устану:
«Слава Богу за всё, хоть и больно мне тут!».
Я люблю тишину и звезду на рассвете,
Щедрость летних дождей, что над лесом идут,
Я люблю месяц май в самом ярком расцвете.
Слава Богу за всё, хоть и больно мне тут!
Я хотел бы спросить, только кто мне ответит,
Неужели любовь – это пряник и кнут?
Или так повелось и сложилось на свете,
Где вначале полюбят, потом – предадут.
Пролетят горьких чувств времена непростые.
Пожелтевшей травы совершенно не жаль.
Словно в душу глядят купола золотые,
Мягким блеском своим сокрушая печаль.
Не зовите меня за моря-океаны,
Пусть там люди сытней и уютней живут,
У России моей зарубцуются раны.
Слава Богу за всё, хоть и больно мне тут!
2014
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
