Коли хижії вітри, в цьому світі, завиють,
Коли сили не стане навіть йти, а не бігти...
Як у слові ослабнеш, якщо сіль ізвітріє,
Що ти, Божа дитино, тоді будеш робити?
А, ще зовсім недавно, все було так спокійно.
Боже слово в достатку, на служіннях, давалось.
В хаті Біблія мудра на столі, чи полиці,
Припадаючи пилом, собі тихо лежала.
Коли кликав Господь: "Прибувай в Моїм слові",
Щоби, сіллю, цей Світ непридатний солити...
О, тоді ти, душа, тільки слухала тіло,
Щоб йому день та ніч, невгамовно годити.
І звітріла та сіль, нічого не посолиш.
І ту сіль вже, ногами, світ цей грішний подопче.
Поки є іще час, набирайся ти сили,
Чуєш - грім вже гримить бачиш - хмара клокоче.
Чуєш, сурми сурмлять і печать за печаттю
Вже знімається в небі, суд на землю гряде.
Як ти з кінними підеш, як плетешся позаду?
Схаменися, звітрілою сіллю впадеш.
Переглянь ти життя, чи Бог в серці у тебе?
Яке місце Йому ти в житті віддаєш?
Чи є сіллю землі, що всіх кличе у небо?
В Божім Слові прибудь і у небо ввійдеш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Тропинка Святого Франциска - Игорь Сычев. МОЕЙ СЕСТРЕ ИРИНЕ С БЛАГОДАРНОСТЬЮ И ЛЮБОВЬЮ Украинское название ордена сестер, упомянутых мною в посвящении – «Сестри Францисканки Служебниці Хреста» но больше они известны как сестры Розы Чацкой, и называются так в честь монахини, основавшей это направление в францисканском движении. Основное призвание сестер – опекать незрячих и слабовидящих людей. Их орденские дома на Украине расположены в городе Житомир и в селе Старый Скалат (Тернопольская область). В наши дни, когда все склоняется к номинальности и показухе, эти скромные монахини удивили меня своей посвященностью и жертвенностью, а также верностью францисканским традициям. Пребывая под впечатлением от того, что я узнал про их жизнь и служение, я написал этот стих.
